З небесної маківки світло скотилось
На довготелесі боки виднокола,
Й пішло в небуття опівнічне чорнило -
Заграла сюїта навкруж світанкова.
Огрійливі ноти зроїлись у крону
Багряно-вогнистого дерева сходу.
Обрушились теплощі в гойдалку сонну,
Де ранок дрімав глупій ночі в догоду.
Заструмило літепло в тілі юначім.
Світанок повіки росисті розмружив,
І брів ковилових зело помантачив,
Щоб крилило вітром, як пишні хоругви!
Не всидів жаркий куманець у тайстрині,
Бо ясне білило пора виливати,
То й гайда в хлопійкові руки нестримно -
І в небо скоріше, у рідні пенати.
Кругом побіліло, і вись у блакиті,
І димчасті кудли розвішені чинно,
Уже й куманець зупинився в зеніті...
Упору господу підносити днині!
Chara Vinna
Чудово все впорядкували!
Кругом побіліло, і вись у блакиті,
І димчасті кудли розвішені чинно,
Уже й куманець зупинився в зеніті...
Упору господу підносити днині!
Чудово все впорядкували! 
ранок він такий - трудяга, все впорядкував і справи днині передав 🌞
