Світ вибухає, і б'ють рикошетом уламки.
Пил осідає на пам'яті в сутінках сірих.
Хвиля війни розбиває надій наших замки.
Дай, Боже, сили, щоб в нас зберігалася віра.
Серце непроханих сліз не соромиться, плаче.
Доль ниточки́ обривають безпристрасні мойри.
Ллється ледь чутна мелодія з неба, неначе
хтось награє на органі сонату мінорну.
Свят вже немає, лише насторожені будні,
б'ємся в тенетах життя, як пташині підранки.
Більшості з нас вже не віриться в світле майбутнє.
Світ вибухає, і б'ють рикошетом уламки...
