Вам віділлються сльози вдів
І зубів скрежіт побратимів,
Від ваших надпродажних слів
І недобра́них Джавелінів.
Загинув воїн ( снайпер вбив),
Та тіло не вдало́сь забрати
І крисі тиловій тепер
Вдова не може доказати,
Навіть за свідченнями тих
Хто там з ним був, в бою останнім,
Що він поклав життя за нас
В бою жорстокім, невблаганнім.
Душить сльоза вдовині груди,
Переповняє горя жбан,
Невже перевелися люди?
І залишивсь бездушний клан,
Який одів катран на очі
Й не бачить дійсність по боках,
Каже, що день посеред ночі,
А завтра у чиЇх руках?
У тих, що думають про себе?
Чи в тих, що захищають нас?
Цей клан обернеться до тебе?
Чи знов змарнуємо свій час.
Як марнували тридцять років.
"Какая разница. Якось..."
"Все для народу. Десять кроків."
Й залитись кров'ю довелось.
Слова ...Слова...
І звук набата.
Плече в плече.
Брата до брата.
06.11.2023 р.
