У долонях моїх твоє серце,
Лиш поранене біллю лихою,
Воно тихо собі щодень б'ється,
Заберу без вагань із собою.
Напишу йому казку про щастя,
Хай печаль з його тіней мине,
Про довіру,що горю не вкрасти,
І про вічне кохання земне.
Про життя, яке варте поваги,
Кольорів там багато ясних,
І про гордість,шану, відвагу,
Без сторінок гнітючих, сумних.
Твоє серце згадає той вогник,
Що з роками невпинно згасав,
Твоє тіло відновить той подих,
Що свою мрію впевнено знав.
