Ти причетна до сходження сонця гарячого,
Ніч пройшла й колісницю полагодив день.
Б’ють копитами коні, виходять із сплячого
Стану, жваво впрягай і тримайся лишень.
Щиро небо обійме, несуть понад хмарами,
Збруя сяє від вкраплень коштовних прикрас.
Гриви з жару-вогню, я лечу із примарами,
Може й сам вже примара, спиняється час.
Світить сонце всередині тіла розмашисто,
Пал нещадний, та він так потрібний мені.
Всю самотність у серці випалює начисто,
Щоб любов воскресала з плеяд пломенінь.
Ти – єдина стихія, що кров розтривожила,
Навіть більше, знайшла пошрамований скарб.
Він тони видає в лихоманці, ми зможемо
Світ для двох народити із вибухом барв.
20:07, 11.10.2017 рік.
Зображення: http://well-magic.ru