Я плинув крізь морок в далекі сузір’я,
Життя цінував до найменших дрібниць.
Бували часи, що страждав від зневір’я,
Та врешті дійшов до космічних криниць.
І пив неквапливо з Молочного Шляху,
Безцінний туман закодованих знань.
Хтось бачив у цьому підсвічену мряку,
Хтось зовсім нічого, боялись за грань.
Ступити хоробро, начхавши на почесть,
В багнюку липучу своїх же страхів.
Залиште назавжди набридливий почет
З приручених зграй чудернацьких граків!
І дихайте вільно, тікайте з васалів,
Як я, доторкнувшись до зоряних сфер.
Ми ще немовлята в космічнім загалі,
Та варті того, щоб здійматися вверх.
19:02, 22.12.2017 рік.
Зображення: https://www.b17.ru
