Навіть у снах, де свідомість відключена зовсім,
А підсвідомість шедеври дає на показ.
Де, на додачу, підсилить прелюдію осінь,
Вкотре підкреслить любов лиш до тебе й на раз
Зірве овації серце, відправивши розум
Врешті до біса, на острів безлюдний кудись,
Звідки немає дороги… Випрошує дозу
Думка про тебе, озвавшись з-під гніту рутин.
Тільки пусти, переллється у щедрі цунамі,
Сильним поривом зітре самоту нанівець.
Ще й набудує мостів, що лежать поміж нами,
Станем навпроти з тобою і бурі – кінець.
Навіть у снах, я знаходжу вродливість розкішну,
Очі бездонні, в яких розгорівся квазар.
Їх таїна постає, наче камінь наріжний,
В холод кидає мене, чи прямісінько в жар.
20:14, 23.10.2017 рік.
Зображення: http://tunnel.ru
