Тебе відчуваю на відстані тисяч парсеків,
Закохане серце – неначе сигналів приймач.
Я променем світла з’єднаю орбіти, побач,
Як поряд здіймаються в плазмі сюжети далекі.
Тлумачу майбутнє своє і твоє в голограмах,
Нехай не чітке, та усе ж зрозуміле для двох.
На пальцях з’являються руни – шевронів рядок,
Торкнися цих знаків, не бійся творити на зламі
Років і надій обопільну рапсодію щастя,
Якщо проростає взаємність, немов первоцвіт.
Ти маєш зі мною гайнути сміливо в політ,
Вже зве Андромеда, рахує покликання часті.
22:15, 17.03.2018 рік.
Зображення: із Інтернету.