Були собі злидні, по світу тинялись
Як ось на болотах до купи зібрались
Тож дики, голодні, як хижі шакали
Нічого від цього життя не чекали.
Жили тільки з того, що вкрАдуть в сусіда
З набігів та вбивств в вічних пошуках їдла
Так рухалась ця сарана довгий час
Хапаючи землі й скарби кожен раз...
Тож з часом на мапі з’явилась країна
Велика за розміром, але руїна
Холодна, голодна та дика й глуха
Досягнення нуль, а велика пиха...
Не бачу я сенсу щось далі писати
Навіщо даремно папір марнувати
З часів давнини не змінилось ніщо
Принаймні для тих, хто живе там будь-що
Так, звісно, світ з часом, звичайно, змінився
Умовно на два табори розділився
На світ демократів, де вільний народ
Главу обирає у межах свобод.
І світ диктатури, де межі свободи
Вирішує той, хто ту владу захопить
Вгадайте, як зараз живуть дикуни?
Як вільний народ чи сучасні раби?
...ДАЛІ БУДЕ
