|
Казали раніше правду. Віршам давали красоту. Красоту правди. Це зовсім не просто. Треба сили талану. Таланту та праці. Праці над словом. Кожним словом. Кожному слово-утворенню - свій зиск. Зиск знищення суєти мізерності. Мізераблям Норвегії, приміром, не вдавалося публікувати римомарення убогого... Дивним чином: ніколи... Може, тому серед норвежців стільки нобелянтів...
Настали інші часи... Інші натхнення. А чи справді інші?
Давайте спробуємо поміркувати над цим. Разом, а?
Я почну, а хтось підтримає, чи розлютиться... Закони солодкі - в любові і злобі. Тільки, оговорюся одразу: зла людина не може називати себе поетом... А ще - як дати раду глупству дурню?
От, наприклад, поет Х належить до буржуазії української. Приміром він і походив із купецької сім`ї. Досить довго був вдалим підприємцем. Він примикав, ходом своєї діяльності, до грабущих... Але на відміну від маси колег-шкурників-лібералів, Х був палким прихильником поетичного слова. Буває... Тож, почну із поетів-співців підприємництва....
Умирають старі поетичні вожді - росте і міцніє молода парость...
Та все йде із глибин історичної ходи... Шагнемо від рабства... Послугує нам твір Герадія Дехтярьова "РАБ"
Жалеем мы несчастного раба…
Всегда ль он жизнью рабской недоволен?
Всегда ли тяжела ему судьба? —
Порою сам в душе он рабством болен!
Ему свобода вовсе не нужна.
Зачем ему нужна свобода слова?
Милей ему покой и тишина —
она его спокойствия основа.
Не так уж много надобно ему —
сухое стойло, хлеб, вода и роба,
и мы понять не сможем, почему
готов служить хозяину до гроба,
молиться на него и прославлять,
в поклоне рабском перед ним стоять…
ID: 1005330
Здається, можу помилятися, схоже на те як вільний інтелігент, як вільний стрілець пишучої братії, влучає у ціль. Хтось похихикає, поблажливо. Та люди, що вміють цінувати слово і дух часу (вірш написано взимку 2014 року) можуть угледіти відповіді на питання сьогодення, проклятого... Постає питання: як же поставитися до цього оформленого у риму й поза нею викладу поглядів однієї людини? Викладу, втім, прямого і ясного...
Кидаємо місток на інші галузі. Тим паче, що уривок схожий на період феодального типу. Зміни, що сталися відтоді, незначні.
Цитую клаптик вірша "Високе інтерв‘ю" від автора під ніком "Дід Валерій". Не буду вдарятися у розбір усього твору і його стилю... Зазначу, що написаний текст свіжо: у лютому 2024...
...У студії сидять , еліта,
Накормлена, пихата й сита,
І всюдисущі журналісти,
Людей багато, ніде сісти...
ID: 1005389
Перед нами, наче своєрідний ступінь збереження влади і прибутків - у соціологічному розумінні - чи не ксеро-копії верхів та їх посіпак... Хто бажає, читайте увесь твір.
І прокрадається крізь павутиння і-нету рядки депресії, позірно... Як от у автора за ніком Каа3003
Депрессия
Шагренью день покрылся, депрессивен, мрачен,
Холодный тон психоза и больных коллабораций.
Иллюзии ломают волны, светотон многозадачен,
Зависит скорость жизни от частот и иллюстраций.
Вновь с самого утра пью натощак флуоксети́н, коньяк и прозак,
Теплится на час-другой эфемерное, радушное плацебо.
Серотонин! Портреты и картины, что писал Уальд, Булгаков, Бальзак!
Селекция! Дисперсия! Устал мой разум от газет и ширпотреба.
ID: 1005583
Читаючи твір, неначе поринаєш у одну із композицій давнішньої групи BREAD... Так і хочеться перекласти англійську назву за схожістю до нашого слова. Втім, війна, що дихає вибухами по всій Україні, не дає спокою... Нікому. І тут не до перших позицій поетичних щаблів... Всі поезії стають наче вицвілими нитками душевної болі...
У нас уже панує буржуазна майже монархія? Ось як запитує віршовано автор Рунельо Вахейко. Давайте і ми поміркуємо над його рядками. Подаю твір цілком:
ПИТАННЯ, ПИТАННЯ, ПИТАННЯ…
Чи він і зараз вправно грає на роялі?
На сцені, як на фронті, знов "бесперемен"?
Чи той гравець він? І успішний шоумен?
Що стане з нами, з Україною надалі -
Побачимо? І скільки ще на тім роялі
Він буде грать, а з ним разом і п'ятичлен?!
ID: 1005678
Рунельо Вахейко
Стімко змінюєтьс все навкруги. Стрімко... У нас тепер землевласники не "кріпосники", а аграрії. Володії заводів і банків - соціальні підприємці, донатори, меценати. І так далі... Куди не кинь, навіть у світі музики, слово-і образо-творення - усюди вібрація сердець, наче вібрація машин у полоні ПИТАННЯ, одного єдиного: "Що стане з нами, з Україною надалі - побачимо?". І, певно через це стоять на черзі стрибки історії. Історії, як ходу екзістенціального, так і поетичного... А Батьківщина - одна. Султанів, шейхів чи королів ніколи не було на нашій землі... Може, хіба що, з`являтимуться... Подібно каліфам - на короткий термін... Всьому є цінність, і всьому ціна...
Тему "своєрідної краси" життя за новими правилами та корупцію продовжує автор чи авторка ЛУЖАНКА. Наведу уривок із твору "Я же вам не л*х". Текст свіжий. Посилаюсь на день його публікації 14.02.2024.
"...Бізнес хоч і невеликий, а клієнтів тьма:
Бачте, дурнем мене звали, тату, ви дарма!
Знаю добре, як систему нашу обійти,
І сухим, як не бувало, вийти із води.
До політики, до влади я не маю справ:
Як за руку не спіймали, значить, не украв!
Для життя одне завчив я правило здавна:
Як не ти державу дуриш, то тебе вона.
Що там буде в Україні бозя тільки зна,
Головне, що моя карта завжди виїзна.
Маю справку інваліда, батька трьох дітей,
Воювати не збираюсь, як пішло на те.
В мене связі є чималі, знаю багатьох,
Все оформлено легально - "я же вам не лох"!
Потихеньку, помаленьку землю продаю:
Як же я тебе, державо, рідная люблю!..."
ID: 1005780
Тут вже не тиша, а гудіння бджіл, вир річки, землетрус самосвідомості. Адже хода годинника у автора, як і пересічного українця цокає неупинно... А думки про вічне затьмарюються реаліями сьогодення. Про це текст. Як тест. Де за рамками твору залишилися ще пустельності закритих шкіл, міграція тисяч і тисяч, другосортність закордонного існування. Існування, насуваючись від одно лиха до іншого... А відтак і поступове щезнення тепла кохання високих почуттів... Адже, навіщо те кохання тут, коли "Що там буде в Україні бозя тільки зна..." Тут все "по-старому" - нагорі, але дещо і нове - внизу. Там, де нудьга загального "неуюту" змушує бачити, нащупати, знайти те тверде, не слізливе - нове бачення. Бачення не лише дійсності, константної, але зуміти знайти вихід. Знайти шлях, який веде у майбутнє... Справедливе. Будь міцним, читачу і авторе. Люби! І бог тебе благословить, як казав один філософ, адже любов-корінь життя.
Краса - чи не складова шляхетства? Згадаймо: "...в людині повинно бути все прекрасним -і душа і тіло, і помисли..." Візьмемо за ілюстрацію уривок вірша автра ПВО:
"...І звідки тому взятися шляхетству?
Від батька – держмайна розкрадача?
Як мехколоною Молдавсільтресту
Він дерибан країни розпочав?
А потім передав у спадок сину
Отой свій, вибачте, «шляхетний» хист.
Ну й здібним учнем була та дитина:
Гуру розпилів, схем спеціаліст!
Пропрацювавши вік на держпосадах
Він мільярдером доларовим став!
За що ті люди дражнять казнокрадом?
«СВОЄ» він брав з держави, а не крав!.."
Загалом текст уклався у десятку рядків, кожний по чотири рядки. Рядки про жадобу, схеми хабарників-щурів. Тих "спеціалістів", яких нині - хоч греблю гати. Портрет батька і сина та сонму схожих з ними... А на портреті спить *** І такий торкається краси доларового світу масними долонями... Як течія покою... Який практичний висновок звідси? Висновок той, що треба з величезною увагою стежити за ростом прошарку таких берунів СВОГО... Треба тільки закрити очі і прислухатися до себе. Зрозуміти, куди тебе несе життя... Це крок до пізнання особистих, чи вічних цінностей. Крок до прийняття своїх вчинків, думок, подолання рабських фобій, розриву шаблонів...
Додає наснаги нова танка від автора Talia
Объяснит доходчиво
Учит понятно,
Объяснит доходчиво.
Запомнишь навек.
Жизнь - твой лучший учитель,
Это ведь не человек.
ID: 1005973
Може, охоронці ресторанів і не помітять такий твір. Охоронці ресторанів для вегетаріанців вегетаріанці (як казав поет Петренко) і додавав - охоронці цеху поетів поети... Дякую автору!
Ігноруючи відмінності нашого часу, з побіжною докладністю і фрагментальною детальністю пише атор Андрій Лагута у вірші "Будні" так:
"Час забувати про шкідливі звички.
Методично розкладені ліки на таці.
Подивитись на ціни заходжу в крамнички.
Це мотивує. Беруся до праці.
Час обирати серед тисячі рішень.
....................
Час забувати, обирати, приймати – одразу.
Хтось надолужує втрати – втратою інших..."
ID: 1006134
Здається, ні найменшого серйозного значення ці рядки не справляють. Однак, замислитися над ними слід. Адже, все скільки-небудь істотне в поетиці цілком важливе. Занадто багато стоїть на кону... Особливо нині...
Творчість поета -чи не спроба виговорити себе світові... Один філософ зазначав, приміром: що мовчазні люди і нелітературні народи і не мають інших слів до світу, як через дітей... А поезії??? Згадаймо Шевченка: " Думи, мої думи... діти мої..."
А чи не так йдеться у світі людей: піднявши новонародженого на руки, молода мати, може сказати: "Ось мій пророчий глагол". І що ж далі чекає? Доля, як квітуче поле, весняне... Чи вкрадені зими...?
Я натрапив на вірш, що написала Світлана Крижановська "УКРАДЕНА ЗИМА".
Наведу уривок:
"Вже дві зими украла в нас війна
І тисячі людей вона скосила,
Стоптала спокій лиходійка зла,
Міста та села славні погубила.
А що лишилось?
Пустки й чорнота
І тисячі могил по всій країні!.."
19.02.2024
Можливо, людям потрібна не "велика література", а велике, прекрасне, корисне життя. Тому, чи не захована у рядках кожного поета провіденціальність? Поміркуємо. В еру індустрії воєн: горя, крові, страждань... А живе таки серце, поетичне. І робить інвестиції добра, в майбутнє...
І щоб бути щасливим, не завжди достатньо доторку свіжого дня. Принаймні для творчої особистості. Навожу прикладом текст Костянтина Вишневського "Меню":
- Я в магазині, щось потрібно, моя пташко?
- Ой! Так, коханий! Візьми, якщо не важко –
Телятину у соусі із журавлини,
Тунця в чорниці зі шматками лососини,
Паштет з індички, ягнятко з овочами у желе,
І.., зі шпінатом куряче філе…
- А це в якому відділі, я щось не зрозумів?
- Ну, як в якому відділі, де їжа для котів!
- Гм, ясно… А нам хоч щось купити на вечерю?
- Купи до гречки, пів-кіла сардельок…
ID: 1007182
10 рядків сам автор відносить до гумористичних й жартівливих віршів. Однак, у кожному жарті -лише доля жарту...
Зубожіння соціальне -крокує семимильними кроками... Одним із адептів злодіяння... Без суєт і пустелі думок. Навіть - у "перебивці" рекламою Євроньюзу... Попри його фішку "прямої трансляції".
І тільки проста мовчазна віра слів береже себе. І думається...
Як давня Греція загинула від софістів і Рим - від паразитів, так і механізм загибелі європейської цивілізації схоже полягає в паралічі проти будь-якого зла, будь-якої негідності, всякого злодіяння. І зрештою лиходії розірвуть світ...
Далі буде...
ID:
1005448
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 10.02.2024 15:04:10
© дата внесення змiн: 01.03.2024 15:47:34
автор: Сумирний
Вкажіть причину вашої скарги
|
Дякую! 
