Через світ заборон переповнений,
Між туманів густих невзаємності,
Пробіжу, перейду, проповзу навмання.
Хай у серці розплакались повені,
Ще й змарніла душа в неприємностях,
Карма творить своє: гостро ранить стерня.
Через точки усі неповернення,
Намагаючись бути розсудливим,
Йду вперед, піднімаюсь на гору круту.
Сірий світ все тримає за марення,
Комаром як завжди надокучливим,
Хоче нишком забрати ледь тліючий трут.
Зустрічайте багаття покинуте,
Непотрібне нікому й змарноване,
Величаві сузір’я, пожертва для вас…
Скільки ще від самотності гинути,
Вириваючи чуйність зруйновану,
Живосилом із серця, прирікши дива?
21:57, 29.10.2018 рік.
Зображення: https://www.colors.life