У вбранні́ попилясто-крице́вім
Дощ грайливо висріблює скло.
Антураж догоджає гравцеві,
Утворивши стовпча́сте гало́.
Накрапа́йчик* мрійливо лоскоче
Поцілунком уявні вуста,
Крізь вікно зазираючи в очі
Гаптува́нці* нитками срібла́.
А в прозористій колбі порожній
Степове духовите зело́* –
Без води надихати спроможне,
Бо йменують безсмертком його.
Ще бабуся збирала щорічно
У степу на зелені свята
Цю шавлі́ю – таку символічну
В українських на Трійцю хатах.
Сухоцвіту пучок пригортаю,
Мов надію на кращі часи:
Переможну квітучість розма́ю
Та у душах зростання яси́*.
16.02.2024
*накрапа́йчик (епітет) - дощ
*гаптува́нка - вишивка переважно золотими або срібними нитками
*зело́ (поет.) - зелень, трав'яниста рослинність
*яса́ (поет.) - світло, сяйво
–––––––––––––––
Картинка з інтернету
–––––––––––––––
