Розділи на двох цю ніченьку зі мною,
у душі частіш несказане щемить.
Відгукнись на поклик тихою струною,
доторкнися серцем серця, хоч на мить.
Пролягли між нами щирі діалоги.
Вийди на балкон, у синє небо глянь
на чудакуваті золоті розлоги –
для закоханих цвіте Чумацький Шлях.
Почуття співають оперу безсмертя,
їм на скрипках знов підіграє весна.
Може бути, душі знайдуть перехрестя,
й підготують згодом зустрічі для нас.
Вже записує світанок пробні ноти,
рогом місяць тягне обруч голубий.
Доторкнись… і я озвуся на твій дотик.
Глянь, ніч з вікон проганяють голуби.
Спори серця й розуму приспати вдасться,
може пощастить уникнути й війни.
Вдень плекати буду наше спільне щастя
так подібне на кохання, а не сни.
