На плечах твоїх відбиток долі,
на обличчі – усмішки сліди,
а хода – легка, як пух тополі,
що упав до ніг із висоти…
У косиці вплетені світанки,
погляд діамантами зорить.
А коли уже ідеш до танку –
взору не відірвеш ні на мить!
За природою ж – міцна корінням,
берегиня затишку, життя.
Ти найвище всесвіту творіння,
що веде народи в майбуття!
Святість і гріхи уперемішку
міцно у тобі переплелись.
Ти комусь лише не нова книжка,
а когось несеш іще у вись!
Бо неперевершена коханка,
із твоїх не вирватися рук –
насолоду цмулиш до останку
під шалений серця перестук.
Та немовби пташка – прагнеш волі,
не тримає й клітка золота.
До снаги тобі яскраві ролі,
не лякає жодна висота!
Під ногами головні герої,
в почуттях практична і жорстка –
слабкість обертається на зброю
і тремтить душа у дивака.
Часом ти сльозою студиш горе,
як орють у грудях лемеші.
Та завжди звернути ладна гори,
коли іскра жевріє в душі.
Ти – немов засніжена вершина,
ніби келих доброго вина,
бо така у всесвіті єдина
і для мене ти така – одна!
08.03.2024, СВ
Гарно!
