збирала по зернині з чужих снів
зі слів терпких
із заздрощів тернових
із ревнощів
безсилля сірих днів
сирі латки
на смалені дірки
тулила в стик
живими стануть знову
воскресла тінь
самітниця весна
сама в собі
собою і для себе
наповнилась
живець пробився з дна
псалми добі
в розхристаній юрбі
світання
серце б’є набатом в ребра
у вічності занурило потік
жива любов
шалена велич сили
на перехресті зоряних доріг
світобудов
свобідна від оков
не жінка для биття
граніту брила