О море, з шершавими величними устами!
Коли приходжу я вночі і вдень на край прибою,
Я відчуваю твої навіювання дивні і мінливі,
(Я розумію й ясно тут сприймаю твої промови і наради)
Твої білогриві табуни несуться до мети,
Твоє широке і усміхнене обличчя заливають іскристі хвилі сонця,
Твою задуму сердиту і похмуру - твої нестримні бурі,
Ти непокірне, примхливе, мінливе, свавільне;
Твоя велична мудрість виситься над всім, твоя печаль найбільша -
це неможливість вічно жити всім в твоїх глибинах,
(Вічна битва, поразки, зло ніщо не здатне зробити тебе
більшим - ніщо не здатне зробити тебе меншим)
Твоя самотність - хтось, кого шукаєш і шукаєш, але ніколи не знаходиш,
Звичайно щось втрачаєш - слова, безмежну монотонну ярість,
прорив до волі,
Якесь могутнє, як планета, серце закуте й бунтівне в цих бурунах,
В зростанні хвиль і наступ, і рвучкий подих,
Й ритмічний шерех твоїх піску і хвиль,
Й шипіння змій, і дикий вибух сміху,
й відлуння віддалених левиних риків,
(Звертання, послане глухому небу - і зараз розуміння,
Нічний фантом твій задушевний друг нарешті,)
Перша й остання сповідь для земної кулі,
Сплеск, бурмотіння твоєї бездонної душі,
Зізнання про космічну незбориму пристрасть,
Твоїй найбільш спорідненій душі.
Walt Whitman With Husky-Haughty Lips, O Sea!
With husky-haughty lips, O sea!
Where day and night I wend thy surf-beat shore,
Imaging to my sense thy varied strange suggestions,
(I see and plainly list thy talk and conference here,)
Thy troops of white-maned racers racing to the goal,
Thy ample, smiling face, dash'd with the sparkling dimples of the sun,
Thy brooding scowl and murk--thy unloos'd hurricanes,
Thy unsubduedness, caprices, wilfulness;
Great as thou art above the rest, thy many tears--a lack from all
eternity in thy content,
(Naught but the greatest struggles, wrongs, defeats, could make thee
greatest--no less could make thee,)
Thy lonely state--something thou ever seek'st and seek'st, yet
never gain'st,
Surely some right withheld--some voice, in huge monotonous rage, of
freedom-lover pent,
Some vast heart, like a planet's, chain'd and chafing in those breakers,
By lengthen'd swell, and spasm, and panting breath,
And rhythmic rasping of thy sands and waves,
And serpent hiss, and savage peals of laughter,
And undertones of distant lion roar,
(Sounding, appealing to the sky's deaf ear--but now, rapport for once,
A phantom in the night thy confidant for once,)
The first and last confession of the globe,
Outsurging, muttering from thy soul's abysms,
The tale of cosmic elemental passion,
Thou tellest to a kindred soul.
ID:
1009495
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Поема
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 26.03.2024 00:46:43
© дата внесення змiн: 26.03.2024 00:46:43
автор: Зоя Бідило
Вкажіть причину вашої скарги
|
