Герасим
Душі російської так просто не збагнеш,
Шукати сенсу в ній – даремна справа,
Здебільшого нічого не знайдеш,
А як знайдеш, то розгадати – та забава!
До прикладу – Герасим, був такий у них,
Глухонімий, але ж на очі зрячий,
Непослух проявити свій не зміг,
І душу загубив малу собачу.
Він жив один, тримався за мітлу,
Ніхто не полюбив його ні разу,
За виключенням тільки лиш Му-Му,
А він убив її, дослухавшись наказу.
І вереску предсмертного не чув,
Сказати не спромігся лагідного слова,
Натомість, супом пригостити не забув,
Єдиного земного друга свого.
А далі, в рідне повернувсь село,
Залишитись було недобрим знаком,
І я от думаю, як статись так могло?
Для чого він втопив, а не забрав свою собаку?
