Місто. Проходить сіре життя.
Як завжди ,лягли спати з тобою
В історії написана нова стаття
Її ми пишемо своєю рукою
Тихо було , хтось дивився кіно,
Пролунала знову тривога.
Тваринам завжди було все одно
Їх душу згубила сіра облога
У небі літають нові ракети
Летять вони в місто.Вбивати!
Скінчились ,напевно, у них кулемети
Вміють вони лиш по мирним стріляти.
Загинули люди. Траур і сльози.
Лиш біль , глибоко пронизує душу;
Серце людське затоплюють грози
Про смерть дітей писати я мушу
Не мали вони ніяк постраждати
Їх вбила ворожа кривава ракета
Та любить тиран усіх убивати
Боїться за долю свого силуета
Доля важка ! У ній видно тин,
Заросли у ньому теплії спогади.
Страждають усі , та винен один-
Тиран , що ловить рабів своїх погляди
