Я думала, що це воно -
Міцне, настояне, солодке
Кохання, як густе вино,
Із присмаком терпкої нотки.
Я думала, що це вонa -
Любов палаюча, жагуча,
Сп'яніла пристрасть від вина,
Яка з похмілля серце мучить.
Я думала, що це вони -
Роки, що пам'ять не стирає!
В обіймах ранньої весни
Живе любов і не вмирає!
Я думала, все зберегти
Так легко, як бажання спільні.
Ідемо далі - я і ти
Направді відчайдушні, вільні.
Я думала... Та чи могла
Щось наперед спророкувати?
Любов нап'ється з джерела,
Й зозуля їй почне кувати.
Аби лиш далі, многа літ,
Аби лише кінець не скоро,
Вже опадає вишні цвіт,
А нам лиш трішечки за сорок.
Колись я думала - життя
Несе лише випробування,
А виявилось, почуття
Дають наснагу починанням.
Не просто все, насправді час
Не квапиться і не лікує.
Та серце мовчки кожен раз
Над раціо моїм кепкує.
Я думала, не буде вже
Гойдань, чекань, безсонь зненацька,
Та знов являється любов
Така беззахисно юнацька.
