Я тобі, серденько, намалюю коника,
щоб у житті не була ти конякою.
Щоб почувалася завжди жінкою
давай у вушко щось набалакаю.
У житті вчися йти за мріями,
хай із реальністю вони збігаються.
В гарних шубках ти і на « лексусі»,
очі всесвіту хай задивляються.
Подружитися вмій з удачею,
сил багато в ній обертається.
Сумно всім, хто горбатиться,
але з нею не зустрічається.
І з красою ти, і при розумі,
заздрять всі, хто не знається,
що краса і душі тепло
часто з успіхом розминаються.
Дивний час буття, в чорній ямі світ.
Сяєш, зіронько, ти чеснотами.
То ж чому з сумом йдеш життям
і ховаєшся за турботами?
Я тобі, милий зайчику,
відітну неба крайчика.
Сонце степлером прикріплю
і в дім радощі приведу.
Щоб віконечко тільки з сонечком,
і гітари спів під балкончиком.
Скажеш – вигадка, слів моїх пустодзвін.
Але ж, пташенько, як потрібен він.
Щоб забулася ти у рутині дня,
щоб фантазія в тобі ожила.
То ж таки намалюю я коника,
щоб в житті не була ти конякою.
І з удачею щоб зустрілася.
Знай: люблю тебе я усякою!
