***
Любив пан Гетьман добре жити
По вечорам горілку пити
В розкішних образах ходити
І люльку пишну покурити.
Й красивих жіночок любив
Й заморські вина зранку пив.
Та все була одна напасть
Ніяк не йшла до нього власть.
І захотів пан Гетьман бути
Вождем козацького статуту.
Він довго думав і гадав,
Як тут до нього чорт пристав.
Пообіцяв чорт пану владу
Взамін на простую засаду
Нехай пан Гетьман душу дасть
Свою, чужу - чорту плювать.
Сидів в садибі своїй Гетьман
І дуже довго розмишляв.
Й горілки доброї чаречку
Одну-за-одною хиляв.
Не хоче Гетьман віддавати
Любиму душеньку свою.
Сказав чорт, що може він забрати
Любу другу, але, щоб дорогу йому.
Сидів ще довго так пан Гетьман
Сидів в кімнаті за столом
Насупив лоба дуже грубо
Й пихтів сигарою тайком.
І додумався одної мислі
Не нравилась вона йому,
та нехай пробачать йому рідні
не винен він у цьому всьому.
Одружений він десь пів року
З жінкою байдужою йому.
-Нехай вкоротить собі віку,
А я їй в цім допоможу.
Пішов пан Гетьман до кімнати,
Де спала жінка там його,
Й різким рухом вайлуватим
Здушив її він намертво.
***
Пройшло з пів року вже відтоді
Як пан – очільник куреня.
Знайшов дружину собі нову
Й нова уже в нього рідня.
Та вже занудився пан Гетьман
Пора у статусі рости.
І знову вечером в садибі
Думки почав собі плести.
Уже як дві години ранку
Сидить пан Гетьман коло ганку
Як тут із-за кутка виходить чорт
І пропонує пану діло.
-Вельмишановний, добрий пане,
З вусами пишними гетьмане,
Я пропоную діло вам,
Взамін нову посаду дам.
Підіть ви ніччю завтра тихо
В село Макарів, тута є,
Й спаліть маленькую ви церкву,
Що на краю села стає».
Злякався не на жарт пан Гетьман,
Та що іще йому робить,
Тому наступним вечером миленьким
Пішов він церкву підпалить.
***
І не пройшло іще пів року,
Як пан вже голова великого села.
-Не хочу я вже воювати,
Тепер світський вельможа Я!
І збудував нову садибу,
Красивим парком обсадив.
Приймав гостей поважних мило
І хлібом з сіллю всіх кормив.
А під садибою підвали
Забиті повністю вином.
І про горілку теж не забували
Лелась вона там ручейком.
А грошей було у пана стільки,
Що не знав куди він їх дівать
Купляв усе, що схочуть діти
Й усім жінка не забував давать.
Суботнім вечером темненьким
Сидів як завжди вдома Гетьман
Розумні книжечки читав
І гроші разом рахував.
Глядить пан Гетьман у віконце
Як бачить чорний писок там
Протер руками швидко очі
І образ мигом тей пропав.
А ніччю тою снився пану
Предивний сон де він бував.
Блукав він темними лісами
й усе когось він там шукав.
Глядить він за дерева дивні
А там сміються образи
З рогами козячими дикі
Й кров’ю стікають їхні язики…
Прокинувся пан Гетьман в поті
І на нову дружину погляда
А замість неї там хихоче
Лице пекельного чорта.
Кудлате, злеє щось мурмоче
Із шерсті сипиться земля
А чорні очі – як безодня
І пана зачаровує вона.
Й шмигнув із кімнати мигом Гетьман
Побіг шукати прихистка
Та в кожних дверях бачить око
Чорта, що з реготу вмира.
Вибігає Гетьман з дому
Біжить по парку прямо в ліс...
Як тут, розплющує він очі
Кошмар прогнав ранковий світ.
І весь наступний клятий тиждень
Він бачить нового чорта
Не доброго, як був раніше
А злого, що все тепер він вимага.
І вечорами чує Гетьман
Як у вухо шепчуть голоса
Вони все хочу нову жертву
Й щоб це була його дочка.
Удався Гетьман у горілку
Хиляє пляшки він з горла
Та кришталевая водиця
Уже йому не помага.
З кімнати не виходить Гетьман,
Не їсть нічого вже два дня
Під носа щось собі мурмоче
Й кричить: «Не винуватий я!»
Викликали пану дяка
Та той відмовився іти,
Сказав, що там немає Бога,
В будинку тім живуть чорти.
Не знають вже, що з ним робити
Та й слуги потікали всі,
Бояться, кажуть, вже там жити
Бо лихо чують всі вони.
Занепастився весь маєток
І на очах він прогнивав.
Люди на селі казали
Що пан самому чорту душу дав.
***
Сидів пан Гетьман у коморі,
А чорт усе йому шептав:
«Як хочеш бути на престолі,
Ти виконай ще кілька справ».
І проступили в пана сльози
Й лице руками заховав,
А чорт під вухом все торочив:
«Зроби усе як я сказав, зроби усе як я сказав…».
З свинячим писком вскочив Гетьман
Руками вуха затуляв.
А чортів голос все кричав:
«Зроби усе як я сказав, зроби усе як я сказав…».
І вибіг Гетьман із комори
Із голосами в голові
Промчався лихо коридором
Й стрибнув у вікно, що у кінці.
