Живу один в своєму домі,
що на краю села стоїть,
під лісом темним. загадковим
на берегах Десни він височить.
І по ночам я чую шерхіт
з-під вікон дома я свого,
мабуть, ворона то щебече,
а може і зло прийшло.
Молюся Богу я щоночі
сьогодні, щоб все пронесло
та все заплющує він очі
на вигляд страху моєго.
На фоні сосен, по-під лісом
милькають постаті брудні,
підходять ближче все до віком,
бо до будинку хочуть увійти.
Постукують вони тихенько
по склу тендітному моїм,
а потім просяться миленько,
додому щоб я їх пустив.
Та голос в них такий химерний,
неначе у воронів старих,
клекочуть ним вони непевно,
чим схожі на немічних бабів.
І ходять-бродять по-під домом,
блукають у садку моїм,
під вікнами скривившись бродять,
шукають слабеньких місцин.
На ранок бачу під дверима
могильницьку землю суху
й помазані неї перила -
святой водою все кроплю.
Пишу я лист цей у підвалі,
не знаю чи до ранку доживу,
вікно розбили близь сараю
в оселю скромную мою.
Я чую, як там, зверху ходять
огидні гості лісові.
В підвальні двері вже колотять,
до мене хочуть увійти...
2023
