Ой, стелився туман яром,
сива-сива димка.
Наче ненька зрехтувала,
синові перинку.
Ой, стелився через поле,
білою стіною.
Наче так він заховає,
почуття з тобою.
Ой, стелився у лісочку
та й малює коло,
щоб ті кляті воріженки
не знайшли ніколи.
Ой, стелився над водою:
ні межі, ні краю.
Залишився сам з собою,
від душі співаю.
Ой, стелився аж до хати,
стежкою кривою,
двері ви не зачиняйте,
пригонусь з імлою.
Ой, стелився попри мрії,
через сни до серця,
вірю, мої дорогії,
що теплом озветься.
Крижанівська Галина
01.05.2024р.
