Над щільною насип'ю зростала
Напружена, пряма, не убога...
Мов приголомшений стисний состав,
Рванулась у даль, у вись - дорога.
Тугою натягнутою струною
Вона підвелась, гордо повстала...
І тут же своєю довжиною
Безсильна вся до землі припала.
Серед лугів, лісів одиноких
Горить закликаючи красою
Полуобірваний її зв'язок
Із незворотною висотою...