Місячна синь обернулась душею...
Ти знову повільно торкаєшся ніжного тіла,
Шепотом тисняви легко даруєш політ.
Кава із цукром далека до ситого діла.
Ніч - беззмістовна, дихає тінню услід.
Ти знову приходиш, немовби боїшся забути...
Наші сузір'я усе ще заплетені ввись.
Ти знову десь поряд, аби не зуміла відчути,
Наскільки самотня у хижості видива рись...
Ти все ще надійна, як рама вечірньої тиші,
Усе ще спокійна, мов квіти у дивнім саду.
Життя безнастанне, допоки не прийняті ніші:
Повінь беззвітна, допоки чимдуж не впаду...
Очі зустрінуться, щойно поглянеш у вічі,
Душі зійду́ться, щойно відчую зорю.
У дальності затінку повагом ніжаться свічі.
Ти все ще зі мною, в уяві, у сні, наяву...
23.07.2024