Стояти наче перед прірвою
Зверху небо, знизу пекло...
Я її так кохав! Серце горить й замерзає
А їй байдуже... В неї немає серця ...
Але чому моя душа так болить?
І тут не поможе ніхто...
Ні ліки , ні алкоголь , ні психолог...
Навіть Бог не поможе...
Я пишу ці рядки , на обличчі сльози ...
А в душі пітьма ...
Це ніби рана від меча ...
Так само болить але без рани..
От так душа болить
Душевною раною...
Я ніколи не назву її коханою ...
Та любитиму все життя...
А кажуть кохання це щастя?
Та ні його рана палає в вогні...
