Ти почекай, мені переболить.
Поранилась, коли збирала ружі,
Що сипалися, рясно з-під овацій.
Хватала спрагло, й поколола пальці.
Хотілося відчути дивну мить
Під місяцем народженого танцю...
І ось мотати променями мушу,
Немов бинтами, руки, а чи душу.
Чекай.
Мовчу.
Бо ще кровить.
Кровить...