Невже таки пішла?
Що ж, тоді в кращому світлі живи.
Бо трохи здається, що заліталась з ангелами ти..
І лишилась там назавжди.
Я й досі бачу навколо себе
Очі прекрасні твої
Руки малесенькі й ніжні, що
Пазлом вкладали в мої
Вуха мої все ще памʼятають
Мелодію слів милих твоїх,
Що й досі нотами полонять
Простір поглядів моїх
Я йду довгими та темними стежками
Світ тепер пустий і порожній
Моє серце, що ти звʼязала стяжками
Розвʼязати, на жаль, ніхто не спроможний.
Автор - Йоган Вольфганг фон Гете
Переклад - Владислава Андрушенко
