Коли помирав Тутті,
той самий з “Трьох товстунів”,
роблячи вигляд, що куля
не зачепила серце,
а вільно пройшла назовні —
туди, де степи і море,
де кулі гуляти,
щоб не накоїти лиха,
навколо буяло свято,
молодість та дитинство
смарагдового світу;
у ньому Тутті вмирав.
Яка неправдива казка!
Таких казок не буває.
Пробачте мені, пробачте.
Звісно, в кареті Тутті
відвезли далеко-далеко,
де дуже були потрібні
і друзі й кучері його...
Аж куля сама із м’язу
викотилась сльозою,
і, слава Богу, на світі
ніхто не дізнався про це.
Чисте зосталося чистим,
брудне залишилось брудним.
10.08.2024.
