Пройшли віки, минули з того часу,
Коли преобразився наш Господь
У образ дивний, сяючий, прекрасний.
Чи може так з людей сяяти хтось?
До цього часу, того не траплялось,
Щоб міг хтось так засяяти з людей,
Як учні про Ісуса написали
У той чудесний, надзвичайний день.
Який сьогодні згадуємо з вами,
Щоб зворушити в пам'яті події,
Які сталися там з учениками,
В які ми і не бачивши, та вірим.
Але ми маємо прагнути щоденно,
Відображати у житті Христа.
Служити для Ісуса дійсно ревно,
Щоб віра і любов завжди росла.
Щоб ми преображались у характер,
Не у людей зі світу, а в Христів,
Щоб бачили у нас Ісуса Святість,
А не злобу, роздратування, гнів.
Не личить брати участь у розмовах,
Що не будує, а руйнує тих,
Хто прагне серцем до живого Слова,
Ще й знаючи, що при дверях Жених.
Не личить грубістю відповідати,
Якщо, можливо, хтось образить нас,
Завдання наше гинучих спасати,
Тим більш в такий близький, останній час.
Зусиль нам з вами треба докладали,
Щоб світлом засяяти між людьми.
Щоби про нас інші могли сказати,
Що ми Христові доньки і сини!
ID:
1020361
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Історичний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Релігійна лірика й духовні вірші
дата надходження: 19.08.2024 17:02:35
© дата внесення змiн: 19.08.2024 17:02:35
автор: Зореслава
Вкажіть причину вашої скарги
|
