ГЕТЬ, СТАРІСТЬ
Сонце парить не розумно.
Ніч, жара...чомусь не спиться.
Голова про щось все дума...
І життя летить, як птиця.
Докоряєш все уперто:
-Скільки ще зробити треба.
А здоров'я то... відверто...
Нагороди жде із неба.-
Ой та ай... Собі все стогнеш.
Спина гнеться, руки крутить.
Ну неначе в ліні тонеш .
Що з тобою далі буде?
-Ну давай, не прикидайся-
Я сама себе штовхаю.
-Швидше двигайся, старайся.
Веселіш.Не ний, благаю .-
О , такої! Ще й станцюєш.
По квартирі як швиденько
Вже під музику гарцюєш,
Як та дівка молоденька.
Спина стала вмить рівніше.
У думках кудись мандруєш.
Піднялась голівка вище.
Старість, геть від мене! Чуєш?
