загублене щастя шепоче охоче
ілюзії time спокійно зійшов
на задньому пленері месник досхочу
навмисно малює на пензлі тавро
чудововисоке та плідношироке
стогнання у щасті покірно болить
із-поміж мандруючих тих пішоходів
у вулиці-місті блукали-були
алюзія щастя й невиннобуття
так сковує долю в пірнання
окопи душі у святковім раю
жбурляють каміння-зізнання
в солодозаглибленім терпкому згустку
моргаюче щастя в бажанні
мерехтінням межі заходить в межу
запророчивши з вуст lite-кохання
алюзія щастя зайшла у межу
стрічають на вулиці ті пішоходи
мандрують-блукаючи десь у раю
шукають смиренну погоду
03.03.2019
