Ти знаєш, до тебе не повернуся в снах,
Стиснувши волю всю, я відпущу за межі,
І вранці я очей не пригадаю з хмар,
Та не чекатиму увечері в мережі.
Ти знаєш, до тебе не повернусь в рядках,
Зламавши світ свого не втримаю моста,
І зранку не пробачу вже в своїх думках,
І зі сльозами я прощатимусь з листа.
На сто ключів я замикатимуся в тиші
І розуміти цю безвихідь у словах,
Що вже немає сил чуття забути глибші.
Подумай, ти , що я не повернуся в снах.
І можу не писати я листи вночі,
Не хвилюватись про тебе на самоті,
Й ніколи...чуєш...ти ... ніколи у житті
Моєї вже не доторкнутися душі...
