Згадаєш ти про мене...
забарвить мій лосьон.
Можливо я пошепки..
дмухнув тобі за комір.
А може й вітерець.
Тремтяча рідина віскі
у скелі кришталевій
згадає вогники полум'я,
що ми співали і кохались,
немов двоє божевільних.
І гривою круку волосся,
здмухнеш чимдуж розкішно.
Як я пестив його за кінчики.
І цілував голівоньку твою.
Згадаєш і посміхнешся.
Замріяна, ти дівчинка.
Згадай довгі зоряні ночі.
Ти сиділа на колінах моїх
і ми мріяли, гріючи долоньки,
малюючи цяточки на місяці.
Моє кумедне сонечко.
Ти добра й чарівна панно.
Я ніколи ще не бачив диво.
Згадаєш, як я ошалів дійсно,
коли зустрів тебе вперше.
Згадаєш ти про мене...
посни ж, моя люба душа.
Я їду і через роки до тебе..
оминаю гори і прірви у мріях.
Зустрінь мене, о, доле моя.
Згадай мене.
Як ніжно та мило! 
