Ми сонцезалежні.
Ми сяємо навіть коли мінус,
мов павутинка вбрана в іній.
Кожна риса витончується квітами,
вкритими памороззю у сонячнім промінні.
Крізь дзеркало криги проглядає сутність і глибина,
бездоганна, як на початку сотворення світу.
І ми шукаємо одвічну мудрість єдності і любові
з деревами, храмами і людьми.
Ми відновлюємо їх
навіть, коли здається, що все втрачено.
....
Спогади.
Вони мов рахунок в банку.
Вони повертають нам себе навіть на межі.
Нагадують.
Просвітлюють.
Підкреслюють значення.
І пригадуються речі,
які були в особливий спосіб мені довірені.
Вони і досі чекають на поличці шафи.
І це завжди для мене мій безперечний доказ.
25.10.2024р.
