Його історія почалася весною,
Коли лиш розпускався перший цвіт
І почуття бурхливою рікою
Зривалися у вже новий політ.
Він народився, а усі байду́же
Проходили повз нього навпростець,
І не сказав ніхто: «Послухай, друже,
Я радий, що створив тебе Творець».
Й не дивлячись на те, що біля нього
Мільйони ще таких, як він, росли,
Він прагнув мати клаптик неба сво́го.
Він жив і набирався висоти.
Він розумів, наскільки швидко лине
Таке красиве і незнане ще життя.
Пройде тепло і пісня в серці згине,
Заступить літо осінь золота.
Прийде та мить, коли холодний вітер
Його безжально вирве із життя.
Але нічого, ще настане квітень,
Й новий листок знайде його душа.
