Я чорний свідок непрощення бога
Виганець долі, засланий на край.
Колись мене вела свята дорога
Колись я вірив що існує Рай
Мене жбурляло в буривії буднів
Силком гасили полумья мое
Але я йшов, я не здавався, вірив
Що справедливість, віра й правда є
Та я зірвався, оступився, з прірви
Летів що аж гуло у голові.
Тоді з'явились за спиною крила
Два чорних шматка неба у мені
В той день я зрозумів що Рай це мара
Це казка, як і правда як любов
Це все у наркотичному розпалі
Придумав той хто проливае кров.
Що все це тільки опіумна казка
Реальність бути всім рабами дня
Системи, що з'їдае і жбурляе
І кровь'ю душ підпитуе знання...
