Кохання шляхом в чотири роки,
таке терпке,жорстоке і жаданне,
Щораз шукаєм знову вірних кроків-
і сходимося тільки на бажанні.
Охоплює сліпа жага нестримна,
і тягнеться єство без заперечень,
знов чарам повновладного кохання
піддаємося аж до самозречень.
І світ тоді вже пада на коліна,
і небо прихиляється до ніг,
"коханий мій,я лиш твоя єдина",
"моя кохана,я лиш твій".
А десь далеко цокає годинник,
і час пливе рікою в небуття...
У мить таку народиться дитина,
дитя кохання і краса життя.
Вже звечоріло.Ми в приємній млості,
щасливі вдвох полинем в казку снів,
а завтра знову завітають гості-
і будеш Ти жорстоким і сухим.
Й немає теорема ця доведень,
чому бажання вище понад все,
але,напевно,так воно і треба,
бо тільки пристасть душу збереже!
