Всю ніч весняний дощ стікає
По шибках дрібно стукотить
Він то на хвильку замовкає,
То знову пуститься у мить
І ніби вже не дощ нам стука
А в серці моїм щось бринить
Та ще й холодний вітер-злюка
Під ранок вікнами шумить
Крізь хмари зовсім я не бачу
Зірок прекрасних в небі зліт
І я дощу того не хочу,
Бо він сховав мій дивний світ
Всі прояви весни та свята
І радість теплих почуттів
Та розумію, - то завзято
Стікає холод зимних днів
І я вже чую не сльозинки
А клич у небі журавлиний,
Що повертає до домівки,
Такий приємний він та милий
А в серці знову розцвітають
Поляни пролісків лісних,
Бруньки дерева розпускають,
Щоб цвітом вкритися рясним
Весна, так довго я чекав на тебе
І ось, нарешті, ти прийшла!
Я можу знов злетіти в небо
На крилах щастя і тепла
На повні груди щоб вдихати
Твій неповторний аромат,
Так сильно хочеться писати
Й співати пісню тобі в лад
Кохати, знову так кохати,
Як ще ніколи не кохав...
Скажи, Весна, я мушу знати
Чи не даремно я чекав?!