За перший поцілунок, за заплакані очі,
За погляд, що в ту мить весь світ заполонив,
Я дякую тобі, та думаю щоночі:
Навіщо ти моє просте життя згубив.
Навіщо ти мене тоді так ніжив гоже,
Навіщо заманив, а душу не віддав.
Пробач, та далі я вже так не можу,
Я ж розумію, що нічого ти не обіцяв.
Я розумію все, та розірвать зв'язок боюся,
Зв'язок - по-іншому "love story" нашу не назвеш,
Себе гублю, за тебе кожну ніч молюся
І все-таки прошу: мене ти пожалій й залиш!
