Забута історія давніх часів,
Та пращурів наших могили.
Приходять до мене вони у ві сні,
Навчають жить славно та з силой.
До Правди один лише шлях приведе,-
Це Слава єдиного Бога.
І світ правой віри чекає та жде,
Коли обереш ти дорогу.
Всі сумніви з страхом тримають мене,
Чіпляюсь за старую долю,
Антихрист вже хутко по світу плине,
А я все не виберу волю…
Прокинься, козаче, на тебе надія,
Вже Спаса забули народи,
Від Вишнього силою ти володієш,
А все утекти знов шукаєш нагоду.
Не треба, козаче, багатство збирати
В грошах, у жінках та речах.
Не треба від долі своєї тікати,
Бо ти перетворишся в прах.
Вже продали землю за долар та гривню,
Католики знову прямують на схід,
Людину простую схватили за гриву,
На поміч не прийде ні брат, ні сусід…
Іди до народу, мій брат – характерник,
Пора вже згадати обов`язок свій.
Пора прорубатись крізь страшнії терни,
Назустріч яскравого Сонця Зорі.
Не треба чекати коли тебе кличуть,
Бо сили немає у них вже кричати,
Ти їм покажи своє чесне обличчя,
Візьмися їх правильно жити навчати.
Війна вже іде, і народ вимирає,
Без пострілів, бою та трути,
Це жадібність кожного в пекло штовхає,
Веде до насилля та смути.
Ти їм покажи Православ`я дорогу,
Де честь козака над усе,
З Любов`ю ідуть нехай люди до Бога,
Щоб він просвітлив їм лице.
Країна засяє і стануть радіти,
Небеснії сили за нас,
Святими героями родяться діти
У тих хто під Богом весь час.
ID:
135265
Рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження: 27.06.2009 01:27:34
© дата внесення змiн: 27.06.2009 01:27:34
автор: Воскресенский Л
Вкажіть причину вашої скарги
|
