В триптих входить: - "Річечка Рось"
- "Древня Енеїда"
- "Русь" - на російській мові
"Ми пам'ятаєм тебе батьку" - Котляревському
На брезі річки Рось,
Невідомо звідки і коли,
Голодне плем'я узялось.
Що утікало від біди.
А плем'я мирне це було.
Вози тягнули кози та воли
І в животах давно гуло,
Й не було стройної ходи.
Голодні, голі, босі,
На берег тихої ріки,
Прийшли нещасні росси
Та й залишились на віки.
Дівчата їхні, чудної краси,
Порозпускали русі коси.
І ніжками, о Боже їх спаси,
Збивали там холодні роси.
А хлопці, молоді дубки, -
Кримезні, дужі та міцні.
Похоже, справжні козаки -
Зірвиголови оці...
А прийшлі росси, як воли,
Взялись за вожі та за плуг,
Бо не ліниві же були...
Усе зорали там навкруг,
Та й спокійно зажили.
А після них прибились готи,
Тепер так звані німці...
Усе змішалось, переплелось.
Так появились українці,
Так звідти все і почалось...
Оце і наша "Енеїда",
З тих часів і почалась.
Іде від прадіда до діда,
До нас тепер от добралась...
... Раптом туди прийшли і гуни.
Сердиті та страшні...
Стоптали всі лагуни
Й пропали в камишні.
Їхній вождь Атілла, -
Бандюга - і не проси,
З ножакою пристав до тіла -
Давай їм сала й ковбаси.
Після них осталась Гунька,
Нікчемна бабця, одна злоба.
І ніс у неї ніби брунька,
Ніяк не вилізе з-під лоба.
І тюрки приперлися чомусь,
З вітрів сирих, холодних.
І Рюрік випав ніби гусь
Із стаї забулдиг голодних.
І зразу тоже хоче в князі.
Годуйте їх та одягайте.
На лоб єлеєм ложіть мазі.
Хомут на шию приміряйте...
І стали росси всім служить
Та землю ділити по межі,
І голови свої ложить...
За ідеї нікчемні та чужі.
А тут насіла татарва
І сили більше не стало.
Де було місто - виросла трава,
Любиме сало й те пропало...
І мучились, і жили, як могли,
Клянучи грішну свою долю...
Соху вручну тягнули, як воли,
По полином засіяному полю.
Отак правителів орда
Пройшлась по їхніх долях.
Та правда їхня хоч стара,
Була на перших ролях...
P. S.
Живуть вони нескорено і чесно,
Хоча біда не залишає їх...
В душі надіються на "весну",
Яка добром зігріє всіх...
