Дорогою в Осень
Лечу, словно снится,
А мимо проносится в даль
Ключом журавлиным
Вся жизнь моя - птица,
И дождь за окошком - печаль...
Прекрасное Лето
Куда убежало?
Опять лишь холодный рассвет,
Туманом к земле
Мои мысли прижало,
Найду ли достойный ответ...
А звезды, а звезды!
Куда же вы скрылись?
За тучами вас не видать,
Поляны лесные
Листами укрылись
Пустые поля не узнать...
И все же прекрасна
Картинка вот эта,
А в сердце навязчивый вой,
Неужто и в правду,
Как будто согрета
Любовью такой неземной...
Печаль лишь поверхностна,
Я уже вижу
Заветный спасительный луч, -
Надежда сквозь холод
Все ярче и ближе,
Лучом отбиваясь от туч...
А я улетаю
Дорогою в Осень,
Дождей растворивши печаль,
Ведь скоро совсем уже
Белая проседь
Накинет снежинок вуаль...
Осінній день- то вермут із туманів,
Настояний на пізніх полинах...
І я, від Ваших віршів трохи п'яна,
Шукаю в осінь свій Шовковий Шлях...
І, загорнувшись в дощові краплини,
Візьму останній лист, мов талісман,
Я віднайду неходженні стежини,
Допивши сум і вермутний туман...
Serg відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Я в Осінній кохався туманності
І краплинами мрій дозрівав,
Розчиняючи римами справжності
Запізнілість полинових страв,
Щоб пізнати стежини неходженність
І сп'яніти, оце дивина,
Відшукавши шовкову народженість,
Наче випив міцного вина!
Эх, взгрустнулось мне что-й-то о прошедшем лете... да и осень у нас уже на исходе, по утрам уже иней блестит на замерзающих листьях и траве и лужи-льдинки на дорогах...
Serg відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Спасибо, Рыбонька!
У нас Осень как раз в разгаре, настоящее бабье лето....