Щоразу, коли ти приходиш
До мене в вісні,
Мені хочеться летіти
З тобою за небокрай,
Туди, де тільки ми
І більш нікого,
Туди де небесний
Зіркограй,
Переливається мілліардами
Місячних сяйв,
Де нас не побачать,
Де нас не згадають,
Туди, де загубимся в пітьмі ночі,
Щоб пристрасть наша,
Не впала в очі,
Ворогам на землі,
Нехай думають,
Нехай гадають,
Куди поділися ми,
Краще нехай забудуть
Нас назавжди,
Бо не повернемось
Ми більш із вічності
У наші сни.
