Есть такие люди,
К которым липнут чужие боли,
И нельзя избавится,
И многое не нравится,
Некуда не дется
И не увертется
От чужих жизней,
От людских судеб и страданий.
Несут тебе, свою боль люди ,
А ты иногда не в силах, спасти,
Потому, что обречены,
Только Бог власть имеет, его и проси.
Молитвы читают пусть сами,
Ты только направь и научи,
И только сами они должны,
Отвечать за свои грехи.
Ты не имеешь права,
Брать полномочия Бога,
Вершить чьи-то судьбы,
Изменять их кармы.
Ты можешь только подсказать,
О чём-то их предупредить,
Но не более того,
Пусть сами решают с Богом, что и от чего.
Если переборщишь,
Имей ввиду, что сама всё не решишь,
Лишь время ценное упустишь
И сама в этом согрешишь.
Пусть идут и отмоляют смерти свои,
Как Иисус Христос в пустыни
Или монастыри, места «силы»
И где есть, места святые.
Помогут им посланцы Бога,
Святые мученики, подвижники Христа,
Которые приходят в такие места
И видят и слышат грешников стенания.
Ну, а ты, крепись, живи, терпи,
Чужие страдания и муки,
И правды всей им не говори,
Не забирай последнюю надежду в их жизни.
Пусть надеются на чудо,
На прощенье Бога,
А вдруг действительно,
Ещё закрыта на небо им дорога.
Це тільки у віршах.З цією людиною ми не перетиналися. А якщо таке б було, то я обов`язково їй би допомогла і сказала, що робити, щоб ввійти чистим, без гріха в царство боже.А вірш це настанова для невізгласів і невіруючих. Що надія є в тих, хто має віру.
В тому вірші людина хвора на рак, лікарі їй сказали, що все, кінець.Лікарі сказали невіруючій людині.Лікарі іноді не залишають надії.Надія є, коли людина вірить і звертається до Бога.Ця людина не звертається ні до кого. Продовжує творити зло.Мстить всім.
А в цьому вірші наставлення для тих, хто займається народною медициною і що вони повинні робити ,коли до них звертаються по допомогу.
Ви знову не розумієте мої вірші.Бо далекі від того чим я займаюся.Зніміть з себе ви нещірість.
Ви гарний поет, а от як людини, товариша , я Вас не знаю, тому не можу судити.А Ви шукаєте сміття в чужому оці, а в своєму колоди не бачите.
