Треба ж було таке!? Народитися саме зимою? Мало того, навіть не дочекатися Нового року. На самого Миколая вперше спробувала шампанського. Ото весело було, лоскітно, аж до гикавки! Тож я щосили гамселила мамусю зсередини і так тішилася, коли вона зі сміхом гепнулася на лід.
Моя прабабця Ганя сказала:
- Ади! Галюсько! Та ти вже родиш!
А мамі й далі було смішно:
- Та де, бабцю? ще два тижні!
Але, видко, бабця таки більше прожила на світі аніж інші.
Отож, зранку, моя мамуська замість пари "Оперативна хірургія" попрямувала на пару "Акушерство і гінекологія", аби перевірити засвоєну теорію на практиці.
У мене, на той час, було трошки, якої-неякої, власної нерухомості. Така собі невеличка хатинка у червоно-оранжевих тонах. Файна була, тепла, охайна, якраз на мій смак. Так ні ж! Кляті дорослі вирішили позбавити мене права на власність, аргументуючи :"Замала ще!"
Йой! Хитро спланували! Сказали мамі, аби голосно закричала, я й вилізи й подивися, що то вони там роблять з моєю мамуською! Ех! Витягнули мене назовні у щось таке срібно-біло-голубе... Як же ж тут зимно!!!!! Ви собі уявити не можете! Ну я чесно так, прямо їм у вічі виказала своє невдоволення. Всі почули!!!
Виносили мене геть з того срібно-біло-голубого у інше срібно-чорно-синє... Зі свого, тим-часового, помешкання-голубця, в якого мене замотухали так, що лиш кавалок писочка стрімів, де очі (та й ті затулені щоками!), я могла вбачити тільки шматок зоряного неба. Ото диво так диво! Певне перше, що мені тут сподобалося.
Бабця Ганя взяла мене на руки і пильно-пильно так глянула:
- Файно танцюй свій танець, онучко!
а тоді - до маминої циці (ну й смачно, я вам скажу!).
А потім - у колиску біля грубки. Колише, співає якусь співанку...А вогонь у грубці тихо так "шурх-шурх" та "блиск-блиск". Аж тоді я зрозуміла, що то я вже знов ВДОМА...))))