Є так багато запитань –
Це сонце лиш мені холодне?
Чому з усіх моїх бажань,
Донині не збулося жодне.
Чому я не отримав крил?
І де я відповідь знайду,
Чому бувати між могил
Я люблю більше ніж в саду?
Чому так хочеться за грати
Знов посадити солов'я?
Чому я можу зруйнувати
Все те, що будував не я?
Чому тебе любити гріх?
Чому я грішний, ти свята?
Чому з неходжених доріг
Моя завжди була не та?
Чому завжди кричу я в тишу,
Чому мене не чують люди?
Чому тебе не я колишу,
Схиливши голову на груди?
Чому я не у полі квіти,
Люблю, а лиш цвинтарну тую?
Чому так хочеться летіти,
А я завжди, завжди плазую?
Чому такий повільний крок,
Чому тут тиша і хрести?
Чому я жодну із зірок
Тобі не можу принести?
Скорботні тут чому слова,
Свічок чому сумні вогні?
Тому що ти, ти ще жива,
А я, а я давно вже ні.
