На дворі шумний вітер свист підняв,
І на моє обличчя, дощ дрібненький падати почав.
Стікали краплі по моїм лиці,
Питали люди, навіщо сльози проливати ці?
І пояснити я хотів що це не сльози.
А потім зрозумів що я не зможу.
Та і навіщо буду я брехати,
Коли під каплями, я буду сльози проливати.
За нею довго я буду ридати,
За неї я готовий все віддати,
І до землі обличчям я впаду,
О Боже, як же сильно я її люблю!!!
Коли б ти знала ці мої страждання,
То може б сповнились мої бажання,
Але не скажу я тобі ніколи,
Самотнім буду, але гордим.
