Я паростю проб’юсь у твою душу
І спокій твій скуйовджу і розрушу.
Я твоє сонце вип’ю до останку,
Не полоню, бо ти – вже моя бранка.
Вплетусь корінням я у твою волю
І зацілую до крові й до болю.
Ти зрозумієш все, що знати треба,-
Я дихаю , живу лише для тебе.
Без тебе не живу, а тільки тлію,
Ні, не горю, бо навіть і не грію.
Без тебе я старезний, сивочолий,
Без тебе я – Ніде, Ніяк, Ніколи.
...І я не знаю шансів і надії.
Я сам тебе у спокій свій посіяв.
І у тобі зійшов бруньками неба.
Для мене- ти і я - лише для тебе.