Не ловелас, не ловелас,
Мене не зрозуміли ви!
Так, я оглядаю вас
І очі бігають мої…
Не просто поглядаю, а малюю,
Ви мій невидимий пейзаж,
Всю вашу наготу та збрую
Все в кольорі розписує гуаш.
Усмішка ваша буде в сонці,
Лукаво споглядає поміж хмар.
ЇЇ змалюю тільки в бронзі,
Це щастя, теплоти, веселий дар!
Лукаві очі – два озера у ліса,
Вода зелено-голуба,
Живуть там два маленьких біса
І недосвідчених лякає глибина.
Червоні губи – це червоні маки,
Ось там за носиком-горбком.
Бажанні та смачні, як злаки
З пахучим та м’яким вином.
Волосся - це некошена трава,
Завжди нестримані, пухкі та гонорові.
Їх омиває ранішня роса,
Їм вітер зачіски малює нові.
Змалюю всі рельєфи тіла
Всі м’якості та пухкості, у них своя краса.
Для майстра-лірика не визначена міра,
Вона доступна, ніжна та своя.
Можливо, Ви вже Мона Ліза,
Можливо, тільки крапелька води…
Сьогодні ви зі мною, моя Муза,
Ви в пам’яті моєї назавжди.
Звичайно,очі ж для того, щоб бачити прекрасне, пестити, роздягати, милуватися))Дивіться, traven, поки дивиться, бажайте, поки бажається - всьому свій час!
traven` відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Авжеш, коханням не обділенні! 
Дякую! 
)
Сподобалась 
А комп не виправляє! 
Дякую! 
